Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Братюня, ну я тебе расскажу, как я закладки кодеина покупал и на сложный экзамен в универе хапку делал. Вот, брат, треш полный был!
Так вот, видишь, у меня сосед по комнате был такой мазной эфедринщик, который всегда закладочки разные в наличии имел. Я как-то решил кодеин попробовать, говорят, охуенчик залипательный. Ну, пошел я к нему и спросил, не кладет ли он такую штуку, он говорит, шоб бабок дал и через пару дней будут.
Прошло два дня, я прихожу, а он уже с этими закладками, типа морфий и кодеин, каким-то засранцем обзавелся. Я деньги ему отдал, думаю, попробовать надо, вдруг охуенно будет.
Так вот, брат, я вечером, перед экзаменом, решил это дерьмо попробовать. Залег, так сказать. Но, блядь, оказалось, что это не хапка, а прям треш полный! Хуле? Жуткая дрянь, мне стало трешно от нее. Пиздец, всю ночь крутился, а с утра экзамен.
Я встаю, смотрю в зеркало - ну, братишка, факап полный! У меня на лице всякая мазня, глаза вроде два арбуза, а в голове морфий какой-то. Не ведаю, как я добрался до универа.
Зашел в аудиторию, а там все такие втихоря заметили, что что-то с мной не так. Но я не парился, просто сел к столу и думаю, сейчас придет преподаватель и все обнаружит. Но нет, блядь, преподаватель тупое быдло, ничего не понимает.
Так я сел, и начал писать экзамен. Ну, в голове все в бинты, я пишу, а на листе мазня, как сука из ведра. Преподаватель проходит мимо меня, такой мимоходом глядит, но видимо бухой был, ему поебать было.
Так я на все задания факапил, конечно. Но, брат, этих жидовских фруктов я не обиделся, я же сам виноват. Морфий в голове, как тараканы, треш полный. Думаю, бля, может хоть зачетное баллы написать, чтобы оценка нормальная была, но блять, все в жирных буквах написано, а на всякий случай еще и подчеркнуто.
Экзамен закончился, а я стоял, как пидор в поле отмеченный, морфий в голове, кодеин в жилках. Подхожу к преподавателю и говорю: "Мужик, а ты там все нормально видел?" Он на меня смотрит, морда такая как будто петуха в жопу ебал, и говорит: "А ты кто?"
Ну, брат, я понял, что все пиздец. Лучше бы я ничего не знал про эти закладки и кодеин, все было бы нормально, а так - факап на полном ходу. Морфий меня подставил, жопа полная, лучше бы я просто пошел на экзамен и все сдал чисто.
Вот так, брат, мне на уроке отжали. И нахуя я это все делал? Все же мазники эти сука разводят, даже эфедринщика считаю умными. В следующий раз не стану, точно!